До нестями

Палко, шалено, надто до нестями… …І подих ледве вирина з глибин! Не можеш повернутися до тями… Так я палаю від твоїх обійм. Усе навколо утрачає сенс, Усе здається вже не так важливо… …Лукавий шепіт зіпсував момент, Що буцімто усе це неможливо… Геть! Не треба! Зупинися, досить!!! І так блукаю в лабіринтах снів, Хтось «за», хтось «проти» просить, Розжарюються тисячі вогнів… І сотні раз прокручуєш сценарій, І як хотілось би утнуть не так, Життя кидає нас на гравій… …О Боже! Спізнююся на літак.

Категория: Поэзия/Стихи
Просмотров: 1
Добавлена: 20 Марта 2014 в 11:53
Рейтинг: 0

Оцени заметку:
54321